- утекти
- [ўтеикти/]
= втектиўтеичу/, ўтеиче/ш, ўтеичеимо/, ўтеичеите/; мин. ўт'ік, ўтеикла/; нак. ўтеичи/, ўтеич'і/т'
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
утекти
Смотреть что такое "утекти" в других словарях:
утекти — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
утекти — див. утікати I … Український тлумачний словник
утекти — I 1) = втекти (швидко віддалитися, уникаючи небезпеки, переслідування тощо), побігти, кинутися навтікача, навтіки, навтьоки, накивати (перев. зі сл. п ятами ), закивати п ятами, дременути, чкурнути, дра[я]пнути, дра[я]понути, дмухнути, майнути,… … Словник синонімів української мови
втекти — див. утекти … Український тлумачний словник
майнути — ну/, не/ш, док. 1) чим. Однокр. до маяти 2); махнути. 2) З явитися на короткий час і зникнути; мигнути. || Блиснути (у 1 знач.). || перен. Раптом і ненадовго з явитись у свідомості, уяві тощо. || безос. 3) розм. Швидко минути (про час). 4) розм.… … Український тлумачний словник
повтікати — I а/ємо, а/єте, док. Утекти (про всіх чи багатьох). II а/ють, док., рідко. Витекти (про все чи багато чого небудь) … Український тлумачний словник
стерегти — ежу/, еже/ш, недок., перех. 1) Оберігати, охороняти від небезпеки кого , що небудь; слідкувати за схоронністю, цілістю чого небудь. || Пильнувати за ким небудь, не даючи утекти, піти і т. ін. || Не давати тривожити когось, порушувати що небудь;… … Український тлумачний словник
схоплювати — юю, юєш, недок., схопи/ти, схоплю/, схо/пиш; мн. схо/плять; док., перех. 1) Брати, хапати кого , що небудь швидким рухом рук, зубів і т. ін. || Хапати лапами, дзьобом (про тварин, птахів). || за що. Хапаючи за що небудь, тримати, стискати. || за… … Український тлумачний словник
уджиґнути — (вджиґну/ти), ну/, не/ш, док., розм. 1) перех. Те саме, що ужалити. 2) перех. і неперех. Ударити, хльоснути. 3) неперех. Побігти, утекти. 4) перех. і неперех. Зробити, сказати, влаштувати щось незвичайне. || Потанцювати з запалом … Український тлумачний словник
утеклий — (вте/клий), а, е. Дієприкм. акт. мин. ч. до утекти. || у знач. ім. уте/клий, лого, ч.; уте/кла, лої, ж. Людина, яка втекла … Український тлумачний словник
